Богослужіння свята Стрітення Господнього звершені у соборах Слов’янського Вікаріатства

2/15 лютого Православна Церква відзначає одне з дванадцяти найбільших свят – Стрітення Господнє. Цим святом завершується Різдвяний цикл.

Євангельські події, що лягли в основу свята, відбулися на 40-й день після народження Ісуса Христа. Згідно з приписом Закону, Діва Марія і праведний Йосип Обручник прийшли з Богонемовлям до Єрусалимського Храму, щоб присвятити Богові первістка і принести за нього належну жертву – два голубині пташеняти. У Храмі Святе сімейство зустрів старець Симеон, якому на той час було близько 300 років. До такого похилого віку Симеон дожив за обітницею Божою – він не мав померти, поки не побачить Месію, що прийшов у світ. Старець духом зрозумів, що принесене Немовля – є Спасителем світу. Після того Симеон промовив: “Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром…” (Лк. 2, 29-32). Назва свята походить від церковнослов’янського слова, що означає “зустріч”, а саме свято Стрітення Господнього має духовне значення зустрічі людини й людства з Богом.

У соборі святої Матрони в Маямі (шт. Флорида) Божественну літургію в день свята та всенічне бдіння напередодні очолив вікарій Слов’янського Православного Вікаріатства Америки обраний єпископ Нікопольський Олександр. Настоятелю співслужив клірик протоієрей Максим Плісков. У соборі святого Іоанна Предтечі в Брукліні (м. Нью-Йорк) святкові богослужіння очолив настоятель протопресвітер Вселенського престолу Олександр Беля. Йому співслужили клірики храму протоієреї Борис Бабешко, Ігор Тарасов, Василій Деяк, Петро Прокопцов, протодиякон Георгій Хіро.

Перед початком Літургії було звершено традиційне для цього свята освячення (благословення) свічок, які називаються “Стрітенськими”.

Свічка є символом любові, подяки та ревної молитви до Бога, а ще символом просвітленості віруючого серця Святим Духом. У згаданій вище Пісні Симеона Богоприїмця Спаситель іменується “Світлом до просвіти язичників”. Тому в день цього Господнього свята один раз на рік відбувається освячення свічок. Віряни запалюють їх під час ранкового і вечірнього правила та інших домашніх молитов, а також під час молитви, коли особливо необхідна допомога від Господа: у хворобі, скорботі, під час розв’язання важливих питань і життєвих негараздів.