Благословення старця Єфрема Арізонського

У пустелі Сонора поруч з містом Флоренц, що в 130 кілометрах від столиці штату Арізона – Фенікса, знаходиться грецький монастир святого Антонія Великого. Це місце є одним з найбільш відвідуваних в штаті, поступаючись тільки знаменитому Гранд-Каньйону. До слова, обитель щорічно відвідують понад 20 тисяч паломників. Багато, кому пощастило тут побувати, називають монастир «зеленою оазою або дивом в пустелі».

У 2015 році це унікальне місце з паломницькою поїздкою відвідали протоієрей Олександр Беля з двома синами: архімандритом Олександром і читцем Іваном. Ця зустріч була особливою, адже отець  Єфрем благословив братів отця Олександра та Івана на придбання нинішнього собору святої Матрони Московської в Маямі та місіонерську роботу в Америці. Після спілкування паломники зробили на пам’ять фотографію зі старцем Єфремом. Його благословення відчувається і сьогодні: брати змогли придбати Маямський собор та підняти з руїн монастир святого Миколая в Форт-Маєрсі.

Отож, у монастир святого Антонія можна дістатися з Фенікса по шосе всього за годину. Цей час подорожуючих супроводжують безкраї пустельні простори. Обитель стає помітною ще на під’їзді – вид монастирської оази на височини як найкраще контрастує з довколишніми краєвидами. Першим, подібно до маяка в піщаному океані, паломників зустрічає білосніжна церква пророка Ілії.

Історія заснування монастиря святого Антонія досить цікава. Його організатором є відомий старець Єфрем Філофейський (+2019), якого ще називають «апостолом Америки». І це не випадково, адже його трудами на американській землі були засновані 19 монастирів. Спочатку старець Єфрем задумував побудувати обитель святого Антонія в іншому місці, але Божим промислом, збившись з дороги, побудував монастир на вказаному Господом місці (тут монах почув дзвін, подібний до його рідного Афонського монастиря). Це сталося 1995 року.

Хоча чернеча громада була заснована в пустельній й посушливій​​місцевості, молитвами старця були знайдені підземні води на глибині 300 метрів, завдяки чому ця ділянка пустелі перетворилася на зелену оазу. Якщо раніше тут не росло нічого крім кактусів, то зараз розбиті сади з яблунями, бананами, оливковими, апельсиновими, грейпфрутовими та фісташковими деревами, на городах вирощуються різні види овочів, а внутрішня територія прикрашена красивими квітами, чагарниками, пальмами, соснами та іншими деревами (в цілому понад 3 тисяч).

Окремо слід розповісти про архітектуру монастиря. Споруди – храми, альтанки, каплиці, братські корпуси, будинки для прочан – зведені в різних архітектурних стилях. І це не спроста, адже православ’я має одну яскраву рису – універсалізм, тобто об’єднання розмаїття стилів і особливостей народів, що його сповідують. У монастирських будівлях зустрічаються архітектурні елементи, характерні для різних регіонів. Так, соборний храм преподобного Антонія Великого і святителя Нектарія Егінського нагадує грецьку базиліку, храм пророка Ілії побудований стилі середземноморської грецької архітектури, храм святителя Миколая Мирлікійського – в сербському стилі, храм великомученика Георгія Побідоносця з високою дзвіницею – в румунському стилі, храм-каплиця великомученика Димитрія Солунського має елементи руського стилю. Є в обителі каплиця преподобного Серафима Саровського, в архітектурі якої теж помітні особливості, характерні для руського північного дерев’яного зодчества. Вся архітектура монастиря – це свого роду еклектика, в якій лише трохи переважають елементи того чи іншого стилю. Але загальний ансамбль від цього анітрохи не програє, а скоріше навіть виграє.

Територією монастиря йдуть доріжки, які акуратно викладені кам’яними плитами і обрамлені бордюром з різнокольорових цеглин. Монастир обрамляє символічна огорожа, яка відокремлює прекрасний оазис, розташований за нею, від дикої пустелі. Особливий мікроклімат створюють кілька фонтанів, головний з яких виконаний у формі хреста. На території побудовано безліч альтанок, в яких від палючого сонця можуть ховатися як самі ченці, так і паломники з туристами. Посеред парку розставлені кам’яні лавки, прикрашені різьбленням, кам’яні вазони, чаші, фігури тварин – в основному оленів й косуль, колони з візантійськими хрестами нагорі.

Богослужіння в монастирі святого Антонія звершуються за афонським статутом. Починається о першій годині ночі і закінчується до четвертої години ранку. У другій половині дня служиться вечірнє богослужіння і читається акафіст. Всі богослужіння проходять у благоговійній та молитовній атмосфері. Особливо ченці і паломники моляться перед місцевою святинею – чудотворною Аризонською іконою Божої Матері. Після сніданку у ченців починаються послухи – догляд за парком і територією, роботи на городі, прибирання храмів та готельних корпусів, будівельні роботи.

На завершення хочеться більш детально розповісти про засновника монастиря старця Єфрема. Великий сучасний подвижник в 19-річному віці прийшов послушником на Святу Гору Афон, ставши учнем святого старця Іосифа Ісихаста. Спершу старець відродив на Афонської горі монастир Філофей, за що його стали називати Єфремом Філофейськім, а з середини 70-х років починає будівництво монастирів на Американському континенті, яких подвижник побудував 19 (в Нью-Йорку, Техасі, Флориді, Вашингтоні, Південній Кароліні, Пенсільванії, Іллінойсі, Каліфорнії, Мічігані, Монреалі та Торонто). Місцем свого проживання старець вибрав саме обитель в Арізоні, де творив невпинну молитву про своїх духовних чад і порятунок всього світу. Тут він упокоївся у 2019 році.