Церква називає святих братів Кирила і Мефодія «учителями Словенськими», тобто Слов’янськими, та «Апостолами слов’ян», оскільки вони принесли християнську просвіту слов’янським народам на їхній рідній мові. Сьогодні, відкриваючи книгу або читаючи з гаджета текст кириличним шрифтом, ми дякуємо цим святим за можливість навчитися якоїсь професії або просто бути освіченими людьми.
Походили Кирило і Мефодій (до чернецтва, відповідно, Костянтин і Михайло) з міста Салоніки в Македонії, зі знатного роду. Їхня сім’я була багатодітною, причому, Мефодій був найстаршою дитиною, а Кирило – найменшою. Спілкування з Богом через молитву і духовну освіту стало для них необхідністю ще в юному віці. Тому не випадково, що Мефодій, а за ним й Кирило, залишили світське життя та стали ченцями на горі Малий Олімп, неподалік Константинополя.
Молодший з братів, Кирило, вважався одним з найосвіченіших людей свого часу, тому братам не довелося надовго залишитися в монастирі – їх часто викликали для відповідальних місій. Однією з них стала проповідь Євангелія серед хозар, на яку брати відправилися на прохання візантійського імператора в 860 році. На шляху до своєї місії брати проходили повз Херсонес, де віднайшли мощі священномученика Климента Римського. Також в Херсонесі вони знайшли Євангеліє і Псалтир, написані “руськими буквами”, а разом з тим чоловіка, який розмовляв руською і навчив їх цій мові.
У 863 році, на прохання князя Ростислава, святі брати прибули в Моравію (історичний регіон в Чехії) для проповіді Слово Божого слов’янською мовою. Їх діяльність з опором і засудженням зустріли німецькі єпископи, які вважали допустимими богослужбовими мовами лише латину, іврит та грецьку. На це Кирило і Мефодій зауважили, що в Євангелії Сам Господь закликає: «Тому йдіть і навчіть всі народи …». Просвітителі з молитвою і постом взялися за цю важку і відповідальну місію. Вони склали слов’янську азбуку, переклали Євангеліє та богослужбові книги.
Протидія західних єпископів не припинилася. Тоді Кирило і Мефодій принесли в Рим частину мощей святителя Климента. Цим вони хотіли заручитися підтримкою Римського єпископа. Папа Адріан благословив братів-просвітителів, їх проповідь і богослужіння слов’янською мовою. Під час тієї поїздки в Рим святий Мефодій був висвячений в єпископський сан.
Після смерті братів (св. Кирило помер в 869 р., а св. Мефодій – в 885 р.), їх супротивникам вдалося тимчасово заборонити слов’янську писемність в Моравії. Частину учнів стратили, частина перебралася на південь – в землі Болгарії (мова йде про Горазда та Климента Охридського) і Хорватії. Завдяки учням, створена святими азбука поширилася в Болгарії та Хорватії, а потім в Сербії та Русі. Цікаво, що в деяких областях Хорватії ще в XX столітті можна було зустріти відправу літургії латинського обряду слов’янською мовою.
Широке шанування рівноапостольних Кирила і Мефодія серед слов’янських народів почалося в XIX столітті, коли імена святих стали символом самовизначення культур в слов’янських країнах. Вперше пам’ять просвітителів слов’ян – 11/24 травня, була відзначена 1858 року в болгарському місті Пловдиві. Цей день сьогодні є великим святом слов’янської писемності і освіти в кількох слов’янських країнах, зокрема, Росії, Україні, Білорусі, Болгарії, Сербії. У Чехії, Словаччині та Північній Македонії це свято відзначають в інші дні.
Відзначимо, що найбільший Кирило-Мефодіївський храм розташований в місті Хусті в Карпатській Русі – нині Закарпатська області України. Це кафедральний собор Хустсько-Виноградівської єпархії УПЦ, побудований в 1990-2000-х роках. Він вміщує понад 3.000 віруючих. Відзначимо, що основна частина храму була побудована під керівництвом протоієрея Олександра Беля.