Вікарій привітав настоятеля Свято-Покровського скита у Б’юні ігумена Тихона з днем тезоіменитства

26 серпня, на віддання свята Преображення Господнього та день преставлення (1783) і другого віднайдення мощів (1991) святителя Тихона Задонського, вікарій Слов’янського Православного Вікаріатства Америки архімандрит Олександр Беля звершив Божественну літургію у Свято-Покровському скиті у Б’юна-Вісті (станиця «Нова Кубань»), штат Нью-Джерсі.

Архімандриту Олександру співслужили: настоятель скиту ігумен Тихон Гайфудінов, клірик собору пророка Іоана Предтечі в Брукліні (Нью-Йорк) протоієрей Василій Деяк, настоятель церкви святителя Миколая Чудотворця в Ред-Бенку (штат Нью-Джерсі) протоієрей Ростислав Задорожний, клірик скиту протоієрей Едуард Червінський, священник Петро Прокопцов.

У проповіді наприкінці богослужіння отець Олександр розповів про життя великого подвижника святителя Тихона Задонського.

Майбутній єпископ походив із сім’ї церковнослужителя-псаломника. Рано осиротівши, він із сім’єю жив у крайній бідності, тож за шматок хліба йому доводилося важко працювати з дитячих років. У семінарії він процвітав у науках, тому після закінчення навчання став викладачем, а згодом ректором. Обрання святого Тихона на єпископа відбулося чудесним чином. На Великдень у Петербурзі він був одним із восьми кандидатів для обрання вікарним єпископом Новгородської кафедри. Жереб випав на архімандрита Тихона тричі. Того ж дня під час Херувимської пісні єпископ Тверський Афанасій, сам того не усвідомлюючи, пом’янув його як єпископа, виймаючи частинки з просфори.

Певний час єпископ Тихон головував у Санкт-Петербурзькій Синодальній конторі, тобто вирішував церковні питання за відсутності у столиці синодалів та інших архієреїв. Здібності молодого єпископа були оцінені призначенням на Воронезьку кафедру. Свою єпархію він застав у запустінні – об’їхавши більшість парафій, він побачив, що храми перебувають у занедбаному стані, а серед духовенства переважає безграмотність. Святий Тихон заснував семінарію для навчання священнослужителів, присвятив багато уваги та зусиль відбудові й побудові церков, а також розвитку слов’янськості – він наказав по всіх містах відкривати слов’янські школи, для вчителів яких склав посібник.

Сильне враження на єпископа Тихона залишив несправедливий суд над архієпископом Ростовським Арсенієм Мацеєвичем – він був єдиним з ієрархів Руської Церкви, хто виступив проти секуляризаційної реформи імператриці Катерини II, внаслідок якої закрили понад 800 монастирів. Святитель Арсеній був позбавлений сану, чернечого імені, а решту життя провів в ув’язненні. У 2000 році він був канонізований священномученик. Яке ж із рішень Синоду було помилкою – про позбавлення сану чи канонізацію?

За станом здоров’я єпископ Тихон залишив управління єпархією після 4,5 років служіння, і останні роки життя провів у Задонському монастирі. Там святитель став великим учителем християнського життя і автором багатьох корисних книг для чернецтва, пастирів і для всіх вірян.

Вітаючи ігумена Тихона з днем небесного покровителя, архімандрит Олександр подарував йому ікону рівноапостольних Кирила і Мефодія – покровителів Слов’янського Вікаріатства, і сказав: «Кожна людина в житті йде своєю дорогою і часто проходить Голгофу, після якої завжди слідує Воскресіння. Бажаю, отче Тихоне, щоб у Вашому житті після того голгофського шляху, який Ви зараз проходите, з Божою допомогою і молитвами вашого небесного покровителя святителя Тихона також було Воскресіння».

Отець Тихон подякував священнослужителям і парафіянам за спільні молитви та теплі слова привітань. На трапезі отець вікарій подякував отцю ігумену за гостинність та побажав Божої допомоги у несенні пастирського служіння.

Насамкінець гості оглянули православний цвинтар на території Покровського скиту, який був заснований ще 1967 року. Тут поховані росіяни, українці, американці, серби та представники інших національностей. Цвинтар, як і сам скит, із середини 2010-х років були відновлені трудами ігумена Тихона та парафіян.