Архипастирське послання на свято Різдва Христового 2025 року

Всечесним і Високопреосвященним та Преосвященним ієрархам, побожним пресвітерам і дияконам, ченцям і черницям, головам і членам парафіяльних рад, достойним архонтам Вселенського Патріархату, членам організації Leadership 100, денним і післяобіднім школам, братствам Філоптохос, молоді, грецьким православним організаціям і всій во Христі іменованій повноті Священної Архієпископії Америки:

Сьогодні Діва народжує Пресущественного…

(Кондак Різдва Христового)

Возлюблені у Христі брати і сестри,

Серед усіх наших різдвяних святкувань саме гімнографія Церкви знову і знову повертає нас до самої суті свята, щоб, зупинившись у роздумі над чудом Різдва Господа нашого, ми також сповнилися дивуванням Ангелів, пастухів і волхвів. Народження Князя миру, що сталося в смиренній Вифлеємській печері, яку Він розділив із безсловесними тваринами, воістину є чудом із чудес. Бо, як свідчить кондак святого Романа Солодкоспівця, Бог, Який перевищує всяке можливе уявлення і будь-яку категорію людського розуміння, зволив народитися людиною — з лона Пресвятої Діви Богородиці.

Це — дія найвищої любові Божої до всього творіння. Адже, як говорить євангеліст, Бог, Який «так полюбив світ, що віддав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Ін. 3:16). Але це також і вияв найвищої любові людини до Бога. Бо Пресвята Діва добровільно згодилася стати живим Храмом Божим, приносячи в дар Саму Себе — Своє тіло, щоб дати людську природу Тому, Чиє Тіло стало Тілом Божим. Упродовж дев’яти місяців Вона носила Господа всесвіту в скинії Свого лона, аж доки не настав час «Пресущественному» вийти у зранений і крихкий світ.

Як новонароджене і беззахисне Немовля, у всьому залежне від Своєї Матері та тих, хто був поруч із Нею — у турботі, поживі й захисті, — Господь і Бог наш увійшов у наш людський досвід, щоб ми, своєю чергою, могли увійти в життя Боже. Бо нині кожен із нас має можливість народжувати в серці, розумі й душі своїй повноту Бога — благодать на благодать (Ін. 1:16). Крихкість нашого буття стала крихкістю Самого Бога, і Його цілющий Дух нині пронизує все творіння.

Тому, возлюблені у Христі брати і сестри, приймімо Дитя Вифлеємське, Яке народжується в нас — у печері нашого серця. Він лагідний і смиренний, і Він знає, наскільки вразливим і відкритим до ударів є людське становище, бо Сам пережив його разом із нами і заради нас. Нехай у нашому житті зроджуються Його чесноти: любов, милосердя, співчуття, внутрішній мир і прощення. І як Пресвята Діва споглядала Його зростання — у Своєму лоні й упродовж усього Свого життя, — так і ми будемо споглядати чудо Його Присутності в нашому житті та в наших громадах, на честь і славу Його Святого Імені.

Христос народжується! Славімо Його!

† Елпідофор

Архієпископ Американський